Як розпізнати психологічну травму у дитини -

Психологічною травмою називають ситуацію, яка об’єктивно загрожувала життю та здоров’ю людини або її близьким. Якщо дитина пережила, постраждала або була свідком небезпечних подій – дтп, військових дій, природних, техногенних катастроф, а також пережиті медичні операції, цей досвід може травмувати психіку дитини.

З боку фізіології людини, така подія викликає викид гормонів стресу – кортизолу та адреналіну, біологічних механізмів боротьби з загрозою. Коли небезпека минає – гормональний фон стабілізується, проте коли навантаження позамежне цього не відбувається і організм продовжує жити готовим до найгіршого. Це виснажує здоров’я.

Ознаками травми можуть бути:

Проблеми зі сном та апетитом;
Апатія та пасивність;
Дратівливість;
Проблеми з пам’ятю та увагою;
Соматичні проблеми, пов’язані з тпостійним стресом – головні болі, синдром подразненого кишківника, гіперактивність сечового міхура, болі у шлунку;
Травмуюча подія вривається в повсякденне життя у вигляді флеш беків(повторювані раптові яскраві спалахи спогадів), снів та нічних кошмарів;
Менші діти можуть раз за разом програвати моменти, пов’язані з травмою або малювати та іншим чином відтворювати;
Діти лякаються звуків або зображень, які нагадують про подію.

Нормально коли після пережитого певний час людина почуває себе погано, це нормальна реакція на ненормальні обставини. Проте якщо після 4 тижнів краще не стало або симптоми надто яскраві і заважають життю – зверніться за консультацією до спеціаліста.

Ефективно допомогти подолати психологічну травму може тільки фахівець, тому допомога психолога, психотерапевта або психіатра вкрай

необхідна. У найгіршому випадку психологічна травма можуть викликати депресію, тривожні розлади та ПТСР (Посттравматичний стресовий розлад).

Фахова допомога дитини буде включати психотерапію методами когнітивно поведінкової терапії і тільки іноді медикаментозне лікування.

Чим можуть дитині допомогти батьки:

забезпечити (відновити) почуття безпеки;
відновити режим дня, налагодити рутину (навчання в школі,; виконання певних завдань; рухова активність; вчасний сон тощо), це надає дітям почуття захищеності, ресурс та надію на повернення до звичайного, мирного життя;
надавати дитині почуття єдності та підтримки (у першу чергу – з боку батьків або осіб, які їх замінюють): дитина має знати, що близькі люди поруч і вони її люблять; важливими тут будуть також безпечний тілесний контакт – обійми з близькими дорослими, тримання за руку тощо;
забезпечити спілкування з однолітками — в школі, у парку, у гуртках та інш.;
вислуховувати дитину, коли вона хоче поговорити, отримати відповіді на свої запитання;
дозволити дитині висловлювати свої почуття, не робіть з травматичної події табу для обговорення;
пояснювати дитині те, що сталося простими словами, бо розуміння ситуації в цілому та причин того, що відбулося, є важливою і працює за для зцілення.